Не мало би бути такого дня.
Не мало би бути причин, щоб згадувати загиблих дітей.
Але він є. І з кожним роком у ньому все більше болю.

З початку повномасштабної війни росії проти України загинули сотні дітей. Тисячі отримали поранення. І ще більше — назавжди втратили відчуття безпеки, дитинство, близьких.
Це не просто цифри. Це — порожні ліжка, іграшки, що більше не торкнуться маленьких рук, це тиша там, де мали лунати голоси.

Ми звикли багато терпіти. Але до цього звикнути неможливо.

У серці Європи, у XXI столітті, гинуть діти. І світ усе ще вчиться на це реагувати.
А ми — вчимось жити поруч з болем, який не минає.

Сьогодні — день тиші, спогадів, молитви.🙏🏼
День, коли хочеться обійняти своїх і вкотре сказати: “Живи, будь поруч, я вдячний, що ти є”.

🕯Світла памʼять кожній дитині, яку ми втратили.